Корона короля Данила Галицького

Як відомо, заснував Львів Данило Галицький - перший український король в нашій історії. Дивна доля у його корони. Коштовно оздоблену королівську корону привіз з Ватикану папський легат. Кажуть, що вона зберігалась у Перемишлі, але після захоплення міста під час першої світової війни, царські офіцери вимагали корону, і серед єпископів, які її переховували, знайшовся зрадник – москофіл, і видав місце знаходження коштовності. Таким чином, корона Данила потрапила до Москви.

Після того, згадали про коштовну реліквію лише у Швейцарії на засіданні Ліги націй. Тоді росіяни пообіцяли повернути корону. Та де там, корону до Москви вирушили шукати українські церковнослужителі і… знайшли, понищену та обкрадену: з неї знято золотий хрестик, вирвано діамант з грецький горіх, обдерто парчу. Корону відреставрували і повернули до Перемишля. Але вже з часом її запланували вивезти до Риму, кажуть, що один італійський військовий написав розписку, що перевезе корону до Італії. І з того часу не відомо, де вона знаходиться. Але історики переконані, що національна реліквія повинна повернутися в Україну, у Львів

Про Високий Замок

Високий Замок - цю гору підкорюють випускники, молодята, закохані, не кажучи вже про сотні туристів. А наскільки значущою замкова гора була для львів”ян у давнину?

Замкова гора і справді мала вирішальне значення для Львова. Адже згідно з давніми хроніками саме тут почалася славна історія міста Лева. Король Данило Галицький, побачивши цю височину, не зміг оминути її стороною. І вже у 1272 році він переносить свою столицю з Галича до Львова. А в кінці ХІІІ століття на горі замість дерев”яного з”являється кам”яний замок. У колі його стін були казарми, склади боєприпасів і глибокий колодязь. Його називали сухим, бо води там було обмаль, тому здебільшого використовували дощову.

Частина Високого Замку служила в”язницею, причому у ній суворо дотримувалися розділення за походженням. Майже 300 років замок мужньо боронив місто і жоден неприятель не міг його захопити. Вперше у жовтні 1648 року це зробив полковник війська Богдана Хмельницького Максим Кривоніс. З того часу для замкової гори починаються невеселі часи. Під час землетрусу 1670 року завалилася частина замкового муру та колодязь. Через 2 роки фортецю захопили турецькі війська. На початку XVIII століття замок захопили і сильно зруйнували шведські війська Карла ХІІ і згодом Високий Замок стає притулком для волоцюг і розбійників. Сюди ж виганяли з міста хворих на чуму. А вежі і фортеці потролху розбирали на будматеріал.

Проте зараз Високий Замок називають однією з найкрасивіших паркових зон Львова. Парк на Замковій горі з”явився на початку ХІХ століття. Приблизно тоді ж Лису гору зрізали і землею засипали глибокий яр, що відділяв її від Замкової. А за кілька десятків років на реальному замку на височині поставили хрест. На честь трьохсотліття Люблінської унії полякам дозволили насипати на замку курган. Але поки його насипали, стару фортецю знищили майже вщент, залишивши лише невеликий шмат стіни. Причому знищити хотіли навіть саму назву. Свого часу гору хотіли назвати Пісковою, потім Франса Йосифа. Але принаймні в цьому питанні львів”яни проявили впертість і зберегли для нас хоча б назву.

Нікому не вдалося знищити краєвидів. Усю велич і красу замкової гори, а також як з висоти понад чотириста метрів виглядає наше місто – ви можете подивитись тепер по-іншому, вкотре піднявшись на Високий Замок.

"Усе має свій початок і свій кінець"

Будинок «Пори року», що на вулиці Вірменській 23, став першим будинком у Львові, де на фасаді було зображено не міфологічних персонажів, а звичайних людей. Тут можна побачити річний цикл селянина: весна, коли орють землю, літо – час збирання урожаю, осінь – процес толочення льону і зима – єдина пора року, коли селянин міг відпочити, катаючись на санках. В центрі будинку сидить Крон, або Кронос – господар часу, який тримає Всесвіт у руках. Чотири личка символізують чотири вітри, які віють з різних частин світу. На кутах будинку – два лелеки, які тримають латинські написи, що в перекладі означають: «Все має свій початок, все має свій кінець.

Пам’ятник Федорову – радянський солдат

1977 року було відкрито пам’ятник Федорову. Львівські скульптори дістали замовлення з Москви – за два місяці збудувати його. За такий короткий термін це було нереально, тому скульптори знайшли вихід: взяли макет типового радянського солдата, причепили йому голову, дали в руки книжку. Придивіться, як із шинелі зроблено фартух і які кирзові чоботи на ногах у друкаря

П.С.: "в народі" має прізвисько "попрошайка" -- завдяки простягнутій руці.
а також завдяки тому, що там перепродають  вживане...

насправді ж Іван Федоров (Федорів, Федорович) не був ніяким першодрукарем.
він сам казав, що "відновлював" друкарство.
а першодрукар -- Святополк Фіоль.

Про герб Львова

Греб Львова є одночасно: і великий, і малий. На малому – на синьому полі зображено відчинену золоту львівську браму, в якій крокує золотий лев. На великому гербі (на фото) додано дивізну стрічку з тризубом і двох щитотримачів: ратника в давньоруському обладунку та коронованого золотого лева. До речі, взятого з герба Галичини. Правда, там цар звірів не крокує, а дряпається на скелю.

Один із розробників гербу, історик-архівіст і геральдист Іван Сварник зауважив: «На найстарішій печатці, яка датована 1359 роком, було зображено міську браму, відчинену з вежами, і в брамі крокує лев. Власне, це для мене стало тим аргументом про те, що Львову потрібно повернути найдавніше зображення цього лева, який крокує в міській брамі».

Без дискусій затвердження символу Львова не обійшлося. Депутати, за якими було останнє слово, півтори години виголошували зауваження: то до арки на брамі, то до кладки стіни, то навіть до хвоста лева, пригадує Іван Сварник. Врешті-решт, Львів одночасно отримав і великий, і малий герби.

«Тобто є такий простий герб, який використовується на повсякдень, – наприклад, на різних бланках, печатках, і є велике зображення, яке використовують у нечисленних випадках. Наприклад, на великій хоругві, на гербі у залі засідань міської ради, в аеропорті чи на вокзалі».

У Львові насправді дуже багато левів. Існує навіть така легенда , що ці леви що це колишні львів’яни, які щось зробили для свого міста. Раз на рік, вночі, всі ці леви збираються разом, щоб визначити, хто з міщан впродовж останнього року дослужився до того, аби стати одним із них. Головує на цьому зібранні найстарший лев – з найстаршої міської печатки.

Сходить сонце, спливає ніч і металеві, скляні, дерев’яні леви повертаються до будинків. А щоб дізнатися, де відбувається це таємне зібрання, треба стати одним зі знаменитих левів

Трішки історії:: Датою заснування Львова вважається 1256 рік - час, коли з явилася перша письмова згадка про місто

Неправда, що Львів відсвяткував 750 років від заснування. Це лише дата першої письмової згадки. В Галицько-Волинському літописі ця подія датується 1256 роком. Літописець пише: «Полум’я було таке, що зо всеї землі Холмської заграву було видіти. Навіть і зо Львова дивлячись було видно її по белзьких полях». Але це лише письмова згадка про місто, яке, вочевидь, існувало віддавна. Тому жоден екскурсовод не помилиться, якщо скаже, що всередині ХІІІ століття постає гордий Львів.